І все ж таки долю не обдуриш
Найкращі подружки Олеся й Марія дружили з дитинства, жили в одному селі, всі вважали, що їхня дружба «не розлити водою». Обидві гарненькі, хоч Олеся виглядала ніжнішою та спокійнішою, а Марія була немов полумя, жвава й задириста.
У старших класах усі знали, що по Олесі зітхав Андрій, але вона не сприймала його погляди всерйоз. Хоча це пестило її самолюбство хлопець ходив за нею як тінь, дарував квіти, хоч і польові, щодня запрошував на прогулянки й навіть зізнавався у коханні. Та Олеся лише посміхалася у відповідь цьому симпатичному, але соромязливому Андрію. І можливо, у них би все й склалося, якби не втрутився самозакоханий Богдан, який мріяв привласнити собі всіх гарних дівчат.
Чорнявий, з карими очима Богдан ходив школою гордовитою ходою, не даючи спокою дівчатам. Обидві подружки теж закохалися в нього, спочатку навіть жартували:
Уяви, Олесю, от пощастить якійсь дівчині одружитися з цим красенем Бодьком, сміялася Марія.
А Богдан відчував, що подобається і одній, і другій, почувався справжнім Казановою, гуляв по черзі з ними. Тиждень з одною, тиждень з іншою дівчата вже почали сердитися одна на одну через хлопця. І це суперництво між подружками ще більше його розпалювало. Подобалося дратувати їх, але й кохати не забував.
Одного разу закадачні подруги посварилися через Бодька дощенту й чекали, кого ж він нарешті обере. Якось Олеся при зустрічі з ним промовила:
Бодьку, я чекаю від тебе дитину. Що робитимемо?
Правда? здивувався він, почухуючи потилицю. Та що вже одружимося, про що тут думати? У дитини має бути батько. Сподіваюся, ти не проти? Куди тепер дінешся
Доля зробила вибір за них, і Богдан заспокоївся. За тиждень після цієї розмови в них був випускний у школі. Подруги несподівано помирилися, поговорили, і начебто все стало на свої місця. Олесі здавалося, що розбубнілася з Марією щиро, побажали одна одній щастя. Та помилялася Олеся пішла подруга з прихованою обрагою в душі й палкою злістю.
Було весілля Богдана й Олесі, у селі гуляли на всю губу, а після свята почали жити сімейним життям. Жили добре, спокійно, народився син Івасик. Жили у своїй хаті, що дісталася Олесі від бабусі. Богдан постарався відремонтував, розширив, бо він умілець у теслярстві. Але працював комбайнером і розбирався у техніці.
Настали важкі часи криза вдарила по всіх. Олеся працювала у бухгалтерії, але її скоротили. У радгоспі все закривалися, навіть комбайнерів звільняли, хоч Богдана поки що не чіпали, але відправили у довгу відпустку.
Бодьку, що ж робити? Івасик наш уже зносився, а ж ось йде до першого класу. Черевики на ньому просто горять, чоботи порвалися. А скоро і зима прийде усі зимові речі треба купувати знову, казала засмучена Олеся.
Богдан погоджувався з дружиною їхній майже семирічний Івасик швидко винашував усе. А криза накрила їхній радгосп. Головна бухгалтерка Наталка шкодувала Олесю дуже ж вона була швидкою у роботі, хапала все на льоту. Зустрівши її у магазині, сказала:
Олесю, мені донька розповіла, що у райцентрі в Податковій потрібен секретар, хоч роботи там хоч завались. Моя донька й сама б пішла, та вона вагітна, її вже не візьмуть через три місяці пологи.
Ой, дякую, Наталко Іванівно! Завтра вранці й поїду автобусом, зраділа вона.
Зранку вирушила до райцентру й, переступивши поріг Податкової, сіла на лавку, чекаючи, коли її запросять у кабінет відділу кадрів. Вона вже знала, що зарплата невелика, але обовязків багато це її не лякало. Коли зовсім нічого немає, то й роботи вона не боїться. Нарешті Олесю запросили до кабінету.
Доброго дня, несміливо промовила вона.
Доброго здоровя, заходьте, сідайте, чітко відповіла молода жінка в окулярах, і голос їй здався знайомим.
На жінці був строгий костюм, яскраво підфарбовані губи й окуляри. Вона дивилася у монітор компютера, потім підняла голову і Олеся аж підскочила.
Маріє?! радісно скрикнула. Оце так зустріч!
Олесю, так само здивувалася Марія. Оце так скільки років минуло, а ти все така сама. Виходить, це ти претендуєш на це місце? вже з легким зверхнім тоном запитала вона.
Так, я, радісно відповіла Олеся.
А як же ти з села щодня до райцентру добиратимешся? голос Марії був стриманим і надто спокійним.
Як? Автобусом, вони часто їздять. Ти краще розкажи, Маріє, як сама? Після школи махнула до міста вчитися?
Так. Вивчилася на економіста, потім повернулася сюди й влаштувалася. Ось уже підвищили,