**Щоденник**
Довелося мені згадати своє щасливе дитинство, і хоча зараз мені вже двадцять пять, я встигла досить побачити і радощів, і клопоту, і брехні.
Коли молодий, гарний лейтенант Ярослав, щойно закінчив військовий інститут, запросив мою матір Маріанну заміж, вона ледже вірила своєму щастю. Вони зустрічалися більше двох років, поки Ярослав навчався, і побачення були рідкісними курсантів не часто відпускали.
Марійко, ходімо швидше подавати заяву, одружимося, а потім я поїду на нове місце служби, влаштуюся. Ти приїдеш пізніше, я зустріну тебе, говорив Ярослав, радий, що закінчив навчання, отримав погони та звання, а заразом стане сімейною людиною.
Згода, радісно відповіла Маріанна. Їй давно хотілося втекти з дому від пиятики-батька, який постійно влаштовував скандали. Матір її, Ольга, завжди захищала чоловіка, коли той був тверезий, бігала перед ним із тарілками, а потім усе починалося спочатку. На доньку ніхто не звертав уваги. Аби було що одягнути та зїсти. А зарплату батька мати вибивала з нього зі скандалом, поки він не пропивав останню копійку.
Нічого доброго вона в житті не бачила.
Коли в мене буде донька, мріяла Маріанна, я кохатиму її й виховуватиму інакше. І жодних скандалів у мене не буде, бо за такого, як наш батько, я ніколи не вийду. Знайду собі гарного хлопця.
Маріанна приїхала до Ярослава у далеке карпатське селище, де він служив. Містечко було невелике, але однокімнатну квартиру їм дали одразу. До приїзду дружини Ярослав постарався: меблі були наполовину казенні, щось докупив сам.
Ярославочку, як я рада! Ми тепер разом, і більше ніхто нам не потрібен. А тут я сама господиня, тішилася Маріанна, а чоловік, задоволений, обіймав її.
За півтора року в них народилася донька я. Ось тут Маріанна вже крутилася майже сама: чоловік то на навчаннях, то на службі, рідко коли вони ввечері разом купали мене. Він приходив, коли я вже спала, і йшов теж, коли я спала. Сумнівав, звісно.
Час минав. Я підростала, Ярослава перевели в інше місто невелике, райцентр, але все ж не селище. Потім ще й ще, тому я вчилася в різних школах. Ми котилися країною, аж одного разу батько прийшов зі служби і сказав:
Ну все, їдемо на нове місце у велике місто, мабуть, там і залишимося назавжди.
Нарешті, заробив, відповіла Маріанна. Набридло мотатися по цих гарнізонах. Інші живуть на одному місці й нікуди.
Марійко, в тебе чоловік військовий, треба було за цивільного виходити. Не розумію, чим невдоволена? У тебе є все: квартира, машина, гроші.
Але Маріанна, мабуть, у матір пішла характером з часом і мені перестала приділяти увагу. А я, чим старша ставала, тим більше тягнулася до батька. У нас було повне взаєморозуміння. Маріанні було байдуже.
Квартиру дали трикімнатну, в центрі. До того жили в маленьких, а коли зайшли сюди, усі оніміли. Особливо мені сподобався балкон з десятого поверху відкривався чудовий вид.
Я вчилася в гарній школі. Батько служив далі, мати теж працювала. Часто чула, як вона сварилася з батьком. Він мовчав, а Маріанна щось вимагала. На рівному місці починалася лайка. Мені було шкода батька, який виходив на балкон, сідав у крісло і читав газету, чекаючи, поки дружина випустить пару. На балкон вона не наважувалася виходити аби не пішли плітки.
Через два роки батьки все ж розлучилися. Я залишилася з матірю, батько переїхав в інший район. Квартиру Ярослав віддав дружині й доньці.
Солоденька, приїжджай до мене на вихідні чи на канікулах, ось адреса, сказав батько і пішов. Я сховала цю дорогоцінну папірцю, аби мати не знайшла.
Я їздила до батька на канікули, гуляли в парку, ходили в кіно, їли морозиво. А мати, схоже, сильно образилася на чоловіка і злість виливала на мене. До старших класів я навчилася давати відсіч. У нас був хибний мир, але жили ми, як чужі.
Коли постало питання, куди вступати вдома чи в іншому місті, я, звісно, вибрала друге. Хотілося швидше втекти від матері. Поступила в інститут, жила в гуртожитку й тішилася. Тішилася тому, що не бачила матір.
На канікулах заїду до мами, відвідаю батька, думала я.
Настали канікули. Я приїхала додому і розчарувалася. Мати жила не одна, а з Іваном, який був лише на сім років старший за мене. Вперше в житті я побачила пяного чоловіка в квартирі. Батько не пив, хіба трохи святами, тому мені було неприємно. Іван постійно був під градусом. Я так і не зрозуміла, чи працював він. Але іноді кудись виходив, а повертався в тому ж стані.
Мам, тобі подобається, що Іван постійно пяний? не витримала я одного разу. Ще й скандали влаштову