Усе в житті залежить від долі. Часто самі люди роблять своє життя важким, нестерпним, але потім розуміють: треба пробачити, зрозуміти, полюбити. І тоді все налагоджується, стає легше дихати. У Олени не було ні братів, ні сестер вона була єдиною дитиною в родині, і часом їй бракувало спілкування.
Та коли Олена вийшла заміж за Дениса і дізналася, що в них буде двійня, від щастя вона не знала, куди подітися.
Мої діти ніколи не відчуватимуть самотності, вони завжди будуть разом, ця душа гріла її серце, ніби сонячний промінь.
Незабаром пара дізналася, що чекає на дочок. Хоч Денис і мріяв про сина, але незабаром забув про це Соломійка та Марічка повністю захопили його серце. Обидві дівчинки були схожі, як дві краплі води, і тільки Олена вміла розрізняти їх за ледь помітними ознаками. Для Дениса це було справжньою мукою:
Оленко, я не розумію, кого щойно годував, а хто з них голодний! А дружина лише сміялася і підсаджуювала до нього ту, що ще не їла.
Як ти їх розрізняєш? Це ж неможливо! Я постійно плутаю, хто Соломія, а хто Марія.
Та любов до доньок залишалася незмінною. Дівчатка підростали, Олена, яка цілими днями була з ними, виснажувалася, мріяла про вечір, коли чоловік повернеться з роботи і трохи її розвантажить. Вона тужила за відпочинком, хотіла хоч хвилину спокою.
Я вже не можу, все мені осточортіло, одного разу вибухнула вона. Не можу на хвилину від них відірватися, лізуть, куди не треба. Хоч би ти відпустку взяв!
Оленко, ти ж знаєш, зараз ніхто мені відпустки не дасть, роботи повно. До того ж, я один заробляю. Хто про наш достаток дбатиме? Я розумію, що тобі важко, але допомагаю, як можу.
І справді, після роботи Денис забирав доньок і йшов з ними гуляти, а якщо погода була погана, грав з ними вдома.
Одного разу він повернувся, відчинив двері й одразу почув голосний плач. Увірвався в кімнату а дружина спить на дивані, розхристана, пяна. Він швидко заспокоїв дівчаток, нагодував їх, вирішивши, що поговорить з Оленою пізніше.
Олено, що сталося? Діти плачуть, а ти й не чуєш
Ти не розумієш, буркнула вона. Я теж людина, мені треба розслабитися. Подивився б я на тебе, як би ти крутився від плити до дітей і назад. Випила трохи хіба ж знала, що втомлюся настільки, що відразу відключусь?
Я тобі вірю, але це не вихід. Вино до добра не доведе. А якщо з дітьми щось станеться?
Він справді вірив, що вона виснажена, і намагався більше допомагати. Але сподівання, що таке більше не повториться, не справдилося. Олена пила все частіше, а діти плакали. Вона вимагала відпочинку.
У мене дві доньки, ти розумієш, як я виснажуюсь? Мені треба розслабитися! Тобі легко цілий день на роботі, а я тут одна!
Ніякі розмови не допомагали. Олена пила все більше. Коли донькам виповнилося чотири, Денис подав на розлучення, сподіваючись, що дітей залишать з ним, а не з матірю-алкоголічкою.
Але суддя вирішила інакше одну доньку віддали матері, іншу батькові. Для нього це було трагедією. Дівчатка плакали, розлучаючись, але вибору не було. Денис із Марічкою поїхали до батьків у інше місто. Соломія залишилася з Оленою.
Мати налаштовувала дочку проти батька:
Скажи дядькові своєму, це він тебе з сестрою розлучив! шипіла вона.
Денис влаштувався на роботу, жив із дочкою у батьків, які допомагали. Він міг спокійно йти на роботу, знаючи, що Марічка під надійним наглядом. Але за Соломію серце боліло.
Марічка швидко привязалася до дідуся та бабусі її огорнула любов, і цього було достатньо. Спочатку вона питала про сестру, але з часом забула. Нова, щаслива життя перекрила спогади.
А ось Соломія жила зовсім інакше. Вона почувалася кинутою. Мати пила, а її «друзі» постійно товклися в хаті. Деякі лаяли дівчинку або штовхали просто так.
Соломія росла і все частіше тікала з дому, сиділа на лавці в парку, спостерігаючи за іншими дітьми, які гуляли з батьками. Вона ходила в старому, а в школі дівчатка були гарно одягнені. Часто згадувала тата й сестру.
Одного разу, в четвертому класі, вона сказала матері:
Мамо, хочу жити з татом і сестрою. Відвези мене до них.
Напідпитку мати витріщилася:
А, згадала тата? А знаєш, що він нас кинув і поїхав до іншої тітки? Він Марічці ляльку купив, обіцяв золоті гори, а вона й повірила! А тепер, мабуть, плаче там, шкодує!
Соломія уявила сестру брудною, злою тіткою поруч і возненавиділа батька.
Минали роки. Марічці вже вісімнадцять, вона вчиться в університеті. Живе з батьком і мачухою. Але Катрусю важко назвати мачухою вона любила