Не серце, а сухе дерево
Пятнадцять років було Марійці, коли вона дізналася від батьків, що скоро в їхній сімї зявиться ще одна дитина. Вона тупала ногами, кричала.
Мамо, навіщо нам ще одна дитина? На старість вирішили народити? Мене вам мало? злилася донька, розуміючи, що тепер у неї буде суперник, і увага батьків, а також гроші, ділитимуться.
Досі батько й мати виконували будь-які її примхи, а тут раптом почали говорити про майбутню дитину треба купувати ліжечко, коляску, ванночку. Які коляски, коли Марійці потрібні нові чоботи!
Вона хотіла гарно вдягатися. Народжена не надто вдалою дівчиною грубуватою, з великими рисами обличчя, вона вірила, що гарний одяг зробить її привабливою. Напрагала батьків, а вони постійно йшли на поступки. А тепер зявиться сестра й зруйнує її життя.
Народилася молодша сестричка Оленка. Марійка не раділа, дивлячись на неї. Та була справжньою лялечкою з блакитними очима й світлими кучерявими волоссям. Оленка вже топала ніжками, тягнулась до старшої сестри, але та відмахнулася.
Мамо, забери свою Оленку, заважає вона мені.
Час минав. Оленка виросла справжньою красунею. А старша Марійка залишилася звичайною сільською дівчиною, до того ж без шлюбних перспектив. Після школи не вчилася, працювала листоношею, розносила по селу пошту.
А ось Оленка на девятнадцятому році закохалася. Познайомилася з Тарасом, який приїхав до них на практику. Коли кохання залишило після себе вагітність, Тарас зник.
Роди, казала мати, що вдієш, виростимо. Ми з батьком допоможемо.
Оленка народила сина Василька. Але від старшої сестри вислухала багато гіркого.
Ти, Оленко, завжди була мрійницею. Захотіла кохання, а його не існує. Ось подивися на мене я не вірю в кохання, тому й не потрапила в халепу, як ти. А у тебе в голові лише бульбашки, ти й на життя крізь них дивишся. Тепер мучайся зі своїм вона погано відгукнулася про сина Оленки. Промити тобі мізки нікому, мати з батьком тремтять над тобою й Васильком.
Марійку ніхто не шкодував. Щодня вона докоряла Оленці, що та народила дитину без чоловіка. Але робила це так, щоб батьки не чули їм це не подобалось. Навіть казала:
Навіщо тобі цей Василько? Краще б у пологовому залишила, якщо вже не вистачило розуму від нього позбутися.
Сестра плакала від цих слів.
Оленці хочеться втекти з дому, але куди вона піде? Ні грошей, ні чоловіка. Але раптом Марійка оголосила, що їде до міста.
Набридли ви мені тут усі. Піду від вас і житиму сама.
Марійка вирішила нарешті відділитися від батьків. Хоча спеціальності в неї не було. Її гризло те, що вся увага діставалася Оленці й Василькові, а їй уже за тридцять, а вона все ще одна. У місті була надія знайти чоловіка. Хай навіть старшого.
Вона поїхала до обласного центру, знайшла оголошення про роботу. Дізналася, що можна працювати на будівництві й навіть отримати квартиру хоч би й кімнату в гуртожитку. Туди й пішла. Сили були відра з розчином носила легко. Навчилася штукатурити. Стала жадібною до грошей, ходила на підробітки. Про батьків забула тепер у неї своє життя. А якщо хтось питав про них, відповідала:
Образили вони мене, тому я пішла. Нехай тепер шкодують, а я сама заробляю й живу добре. Думають, я їм на старість допомагатиму? Ось і ні!
Марійко, у тебе не серце, а сухе дерево, казали знайомі. Хіба так можна про батьків?
Хоч вони й не знали, що там у її родині, але розуміли вона сама кого завгодно зможе зламати. Нехай вважає батьків винними у своїй долі це її справа. Тому й не лізли з розпитами.
Сімю Марійка поки не планувала. Чоловіка з грошима не траплялося, але вона мріяла:
Треба мені чоловіка з добрим заробітком, щоб не скупився. Мені б і такого вистачило.
З її зовнішністю гарного чоловіка не спіймаєш, але вона сподівалася. Декілька разів зустрічалася з чоловіками, але одразу починала тиснути:
Я тобі свою любов, а ти мені що даси?
Чоловіки, звісно, після такого не затримувались.
А Ярослав, з яким вона бачилась кілька разів, сказав їй:
Ти, Марійко, навіть не розумієш, що таке кохання. Ось як зрозумієш, тоді й питатимеш, а поки що вибачай нічого тобі не винний.
Ось ще! Невже я повинна для тебе всі підручники з кохання вивчати? злилася вона.
Та не про це я Та тобі все одно не зрозуміти.
Марійка ще більше образилася адже вважала себе розумною, а тут якийсь Ярик записав її в дурні.
Потім вона зустрічалася з Іваном і вирішила діяти інакше. Вже не в лоб, а обережно. Почала скаржитися:
Живу сама, допомогти нікому. Батьки все для