Кому вірити, як не матері
Оксана памятає своє щасливе дитинство, хоч зараз їй двадцять пять, і встигла вже пізнати в житті й радощі, й неприємності, й зраду.
Коли молодий та гарний лейтенант Богдан, щойно закінчивши військовий інститут, запропонував своїй дівчині Марії вийти за нього заміж, вона ледь вірила у таке щастя. Вони зустрічалися більше двох років, поки Богдан навчався, і побачення були рідкісними. Курсантів не часто відпускали у відпустку.
Марочко, ходімо швидше подавати заяву, ми розпишемося, потім я поїду до нового місця служби, влаштуюся. А ти приїдеш пізніше, я зустріну тебе, говорив Богдан, задоволений тим, що закінчив навчання, отримав погони та звання, і вже скоро стане сімейною людиною.
Згодна, відповіла щаслива Марія. Їй давно хотілося втекти з дому від пияка-батька, який постійно влаштовував скандали, а матір особливо не шкодувала.
Мати Марії заступалася за батька, коли той був тверезий, бігала навколо нього з тарілками, а потім усе починалося спочатку. На доньку ніхто особливо не звертав уваги. Лише б було що їсти та в що вдягнутися. Зарплату батька мати вибивала з нього скандалами, доки він не пропивав усі гроші.
Одним словом, нічого доброго вона в житті не бачила.
Коли в мене буде донька, мріяла Марія, я її любитиму й виховуватиму інакше. І жодних скандалів у мене не буде, бо за такого, як наш батько, я ніколи не вийду заміж. Знайду собі гарного хлопця.
Марія приїхала до Богдана у далеке карпатське селище, де той служив. Селище було невеликим, але квартира в них була відразу однокімнатна. До приїзду молодої дружини Богдан постарався меблі наполовину казенні, щось докупив сам.
Богданку, як я щаслива! Тепер ми разом, і ніхто нам не потрібен. І тут я сама господиня, тішилася Марія, а чоловік, задоволений, обіймав її.
Рік з чимось потому в них народилася донька Оксана. Тут уже Марія крутилася майже сама чоловік то на навчаннях, то на службі, рідко коли встигали разом ввечері викупати донечку. Чоловік приходив, коли дівчинка вже спала, і йшов теж, коли вона ще спала. Сумував, звісно.
Час ішов. Донька підростала, Богдана перевели до іншого міста невеликого, районного, але все ж не селища. Потім ще раз, і ще, так Оксана й вчилася у різних школах. Обїздили вони країну, і одного разу батько прийшов зі служби та сказав:
Ну все, їдемо до нового місця служби у велике місто, скоріш за все, там і залишимось назавжди.
Нарешті, заробив, сказала Марія. Набридло мотатися по цих гарнізонах. Інші живуть на одному місці й нікуди.
Маріє, в мене ж військова служба, можна було й за цивільного вийти. Не розумію, чого тобі не вистачає? У тебе є все: квартира, машина, гроші.
Але Марія, мабуть, у матір пішла характером з часом і доньці перестала приділяти увагу. Оксана ж, чим старшою ставала, тим більше тягнулася до батька. Між ними було повне взаєморозуміння. Марії було байдуже.
Квартиру їм дали трикімнатну, у центрі міста. До того жили в невеликих, а коли увійшли в цю, у всіх від радості відняло мову. Особливо Оксані сподобався балкон з десятого поверху відкривався чудовий вид.
Оксана вчилася в хорошій школі. Батько продовжував службу, а мати теж працювала. Дівчинка часто бачила й чула, як мати свариться з батьком. Той більше мовчав, а Марія щось да вимагала. З нічого починалася бійка. Доньці було шкода батька, який виходив на балкон, сідав у крісло й читав газету, чекаючи, поки дружина випустить пару. На балкон вона скандалити не наважувалася адже тоді про неї підуть погані чутки.
Через два роки батьки все ж розлучилися. Оксана залишилася з матірю, батько переїхав в інший район міста. Квартиру Богдан залишив дружині та доньці.
Оксанко, приїжджай до мене на вихідні чи на канікулах, ось адреса, сказав батько й пішов, а вона стиснула в руці дорогоцінний папірець і сховала його подалі від матері.
Оксана їздила до батька на канікулах разом гуляли парком, ходили в кіно, їли морозиво. У матері, мабуть, образа на чоловіка була глибока, і виливала вона її на доньці. Та вже вчилася в старших класах і вміла дати відсіч. Між ними встановився хиткий мир, але жили вони, як чужі.
Коли постало питання, куди вступати вдома чи в інше місто, Оксана, звісно, обрала друге. Їй кортіло якнайшвидше втекти від матері. Вступила до інституту, жила в гуртожитку й раділа. Раділа тому, що не бачила матір.
На канікули заїду до мами, навідаю батька, думала вона.
Настали канікули. Оксана приїхала додому і її спіткало розчарування. Мати жила в квартирі не сама, а з Іваном, який був лише на сім років старший за донь