Ой, дітки, слухайте діда Хоч у домі для літніх і тихо, але ця тиша лише нагадує, як колись гуло життя навколо. А найяскравіше в памяті лишаються не свята, а оті дурниці, через які родини розпадаються.
Були в мене знайомі Марія Степанівна та її син, Юрко. Жили спокійно, поки він не привів додому молоду дівчину. Звали її Олеся. Гарненька, нафарбована, нігті як леза, але ж біда до роботи або господарства руки в неї були, мяко кажучи, не призвичаєні.
Марія Степанівна відразу ж скривилася:
Щось мені ця панночка не до вподоби.
І недарма. Бо коли Олеся вперше мила посуд, то скоріше розмазала жир по тарілках. Ще й гордо заявила:
Я не буду бруднити руки, це не моє.
А свекруха їй у відповідь:
І за тобою прибирати не збираюся. Мий, бо це не готель!
Та тільки плечима знизала. Ну, думаю, довго так не буде. Але Юрко вперся:
Я її кохаю! Одружуся!
Марія Степанівна й його переконувала, і благала марно. За два місяці весілля справили, а ще через тиждень ключі від квартири їм віддала.
Та не довго раділа. Прийшла якось у гості, а там Боже, дітки, такий безлад, що аж очі боліли! Пил, брудний посуд у раковині, речі розкидані. А Олеся замість прибрати сидить, нігті розглядає та й каже:
Я шукаю себе. Робота мене знайде, коли настане час.
А свекруха їй у відповідь:
Не робота тебе знайде, а судові пристави, коли Юрка за борги візьмуть!
Бо в хлопця вже два кредити було, а третій узяв на її примхи. А Олеся ще й машину захотіла.
Навіщо? питає Марія Степанівна.
Щоб на співбесіди їздити, з авто ж до тебе інше ставлення! гордо відповідає.
І так вони сварились, поки Марія Степанівна, витерши пил на столі, не сказала:
Знаю свого сина. Довго ти тут не протримаєшся.
А та їй у спину:
Він мене кохає!
Але свекруха вже вирішила більше ні копійки їм не дасть. І не помилилась: за місяць Юрко прибіг не за машиною, а просити, щоб мати кредит на себе оформила.
Для нас, мамо! Я сам виплачуватиму! благав.
А вона йому:
Я знаю, кому ти ту машину обіцяв. Але за мій рахунок нізащо.
Пішов він похнюплений, сказав Олесі, що ніякої покупки не буде. А вона як заголосить! Скандал влаштувала, наче кінець світу.
Ось тоді Юрко і не витримав. Зібрав речі тієї красуні та виставив за двері. І подав на розлучення.
Отак, діти, буває: здається, що кохання навіки, а воно як піна на хвилі. Бо любов це не лак для нігтів, без праці та поваги воно швидко розколюється.
Хочете, розповім, як вони потім жили? Бо це теж повчальна історія