Ой, діточки, сідайте коло мене, розповім вам історію, яку чула від сусідки по кімнаті в будинку для літніх. Мене сюди рідні відправили, то тепер тільки слухаю різні оповідки та вам їх переказую. А ця про Марічку, її чоловіка Івана та сестру Оксану. Ох, і болюча ж то історія, слухайте уважно.
Якось вони сиділи за вечерею Марічка, Іван та Оксана. Запікали курча, пахло смачно, а Іван піднімає чарку:
За родину! Щоб щасливішою була!
Та очі його дивилися не на Марічку, а на Оксану. А та вертіла у руках серветку, ледве посміхаючись, ніби щось її турбувало. Марічка все бачила: як Іван Оксані пальто подає, як сміється з її жартів, як вони замовкають, коли вона заходить. Але мовчала звикла не помічати.
За родину, відповіла Марічка, ковтнувши компоту.
Оксана підняла очі, а в них така сумна іскра, що аж мороз по шкірі пройшов.
Оксан, з тобою все гаразд? спитала.
Так, просто втомилася, багато роботи, відмахнулася Оксана.
Але Марічка знала роботи у сестри зараз мало. Та знову змовчала. Мовчання було її щитом.
Іван раптом закашляв:
До речі, щодо роботи. Мені схвалили проєкт у іншому місті. Через місяць виїжджаю на півроку, а може, і довше.
Марічка аж заніміла.
На півроку? А як же відпустка влітку?
Марічко, це ж шанс! запально сказав він. Таке трапляється раз у житті!
Говорив він до неї, але дивився на Оксану. А та втупилася в тарілку, ніби там були всі відповіді. Марічка ж помітила, як під столом його рука ледь торкнулася Оксаниної. Лише на мить. Оксана відсмикнула її, наче обпеклася. А Марічка сиділа й дивилася на чоловіка, що сяє, і на сестру, яка ось-ось розсиплеться.
Вечеря скінчилася якось ніяково. Оксана скаржилася на головний біль і збиралася додому.
Я підвезу, одразу запропонував Іван.
Тобі ж в інший бік, зауважила Марічка.
Для сестри не шкода, відмахнувся він.
У дверях він обернувся, в очах рішучість:
Нам треба поговорити, Марічко. Серйозно. Як повернуся.
Залишив її саму, з запахом недопитого чаю і тривогою в серці.
Два тижні Марічка жила, як у сні. Іван дзвонив кожен вечір, розповідав про «проєкт», про нове житло. Але голос його був чужий, механічний. Питав, як справи, але не слухав відповідей. Марічка тягнулася до Оксани:
Може, сходимо в кіно чи по кавярнях?
Та та ухилялася:
Я втомилася, Марічко, давай іншим разом.
Оксана й виглядала змарнілою здавалося, ще більше схудла, тіні під очима. Марічка помічала, як сестра інстинктивно клала руку на живіт, ніби щось приховуючи.
Підозра зростала повільно, як отрута. Спочатку тест на вагітність у смітнику Оксани. Потім просторі сукні, хоча вона завжди любила облягаюче. Серце Марічки стискалося, але вона чекала.
Розвязка прийшла в середу ввечері. Марічка сиділа на дивані, коли задзвонив телефон. Іван.
Привіт, сказала вона.
Він мовчав, лише дихання чути.
Я більше не можу брехати, Марічко, нарешті видихнув. Я не повернуся. Справа не в проєкті. Справа в Оксані. Ми кохаємо одне одного.
Марічка заплющила очі. Біль у грудях завмер, став каменем.
У нас із твоєю сестрою буде дитина! випалив він.
І тут Марічка засміялася. Спочатку тихо, потім голосніше, аж сльози покотилися. Сміх був гіркий, як після поганого анекдоту.
Марічко, ти плачеш? злякався Іван.
Ні, видихнула вона. Просто зрозуміла, який ти дурень.
Поклала слухавку. Істерика зникла, залишивши ясність. Камінь у грудях став опорою. Марічка вдяглася, викликала таксі й поїхала до Оксани.
Та відчинила двері розхристана, у халаті, очі червоні. Побачила Марічку і відступила.
Він тобі сказав? Пробач почала Оксана.
Де він? перебила Марічка спокійно, аж страшно.
Оксана замовкла. Марічка оглянула квартиру Іванова куртка, його кеди, два бокали на столі.
Годі брехати, Оксано. Хоч зараз.
Марічко, ми кохаємо одне одного! скрикнула вона. Я знаю, це жахливо, але так сталося!
Марічка чекала, поки сестра змовкне.
Ти вагітна, сказала, не запитуючи.
Так, прошепотіла Оксана, прикривши живіт. У нас буде дитина.
Марічка підійшла ближче. Оксана здригнулася, чекаючи крику.
Чому ти не запитала мене, Оксано? тихо сказала Марічка. Я б тобі розповіла. Ми з Іваном три роки намагалися завести дитину. Лікарі, аналізи. Іван безплідний. Повністю.
Обличчя Оксани перекривилося спочатку подив, потім заперечення, потім жах.
Ні Він казав, що проблема в тобі