Ох, діточки, сідайте ближче, розповім вам історію, яку мені розказала сусідка тут, у будинку для літніх. Мене рідня сюди відправила, то тепер я тільки слухаю чужинки та вам їх переказую. А ця про Оксану, її чоловіка Тараса і про те, як вона себе знайшла. Слухайте уважно, бо історія варта того.
Сидить Оксана якось у вечір, гортає телефон, а там море блакитне, пісок золотистий, як мед.
“Тарасе, подивись, яка краса! каже. Готель тут чудовий, уявляєш, прокидаєшся, а там”
А Тарас у телефон увіткнувся, ледве поглянув.
“Оксано, я вже все вирішив”, буркнув.
Вона здивувалася. Вони ж тільки почали про відпустку мріяти, гроші рахувати. Оксана кожну гривню відкладала, від цукерок відмовлялася, щоб разом до моря поїхати.
“Що вирішив? питає, усміхаючись. Краще місце знайшов?”
“Я в Туреччину лечу. Один”, відрізав він, навіть очей не піднімаючи.
У Оксани аж дух перехопило. Холод по спині повізся, липкий, неприємний.
“Як один? голос дрижить. Ми ж домовлялися Я копила”
Тарас нарешті подивився на неї очі холодні, як лід.
“Оксано, без істерик, каже, а губи кривляться. Подивись на себе.”
Оксана згорбилася, наче її вдарили. Вона ж не товста була, жіночна, мяка. У спортзалі тричі на тиждень, їжу обирала розумно, але не морила себе, як ті дівчата з його підписки.
“Що зі мною не так? тихо спитала, хоч і знала відповідь.”
Він не вперше їй дорікав то живіт “не ідеальний”, то стегна “занадто повні”, то сміх її “дитячий”. Тарас усміхнувся, наче насолоджувався.
“У відпустку я лечу сам, каже. Тобі треба спортом займатися, а не по пляжу бігати. Не хочу, щоб поряд ходила, як пухлик. Соромно.”
Слова, як удари. Оксана мовчала, дивилася на його чуже обличчя. Десять років разом і все розбилося об його слова. Сліз не було, тільки порожнеча. У голові як вона економила, мріяла про спільну подорож.
“Зрозуміло”, сказала, наче чужим голосом.
Тарас, задоволений, знову в телефон уткнувся. Думав, переміг. А Оксана до вікна підійшла. Унизу Київ шумів машини, люди, життя. І раптом вона відчула себе вільною. Дістала телефон, подивилася на рахунок, про який Тарас не знав. Там було вдвічі більше, ніж на його Туреччину. Написала подругам: “Дівчата, хто зі мною до Єгипту через тиждень?” Відповіді посипалися, як дощ.
Два дні Тарас Оксану майже не помічав. Купальники вибирав, друзям хизувався, підписи до майбутніх фото готував. Думав, вона у мами, плаче, скоро приповзе вибачатися. Навіть не дзвонив. А Оксана тим часом речі зібрала, квитки купила. Тарас, валізи паку