**Спадок для порожнечі та дзеркало душі: спогад з будинку пристарілих**
Сьогодні згадав ту історію, яку розповідала бабуся в домі для літніх. Сиділа вона тоді за столом, оточена пятьма своїми дітьми, і кожен чекав чогось іншого. Наталка, старша, у дорогій блузці, постійно поглядала на годинник «у неї ж зустріч у центрі Києва, важлива справа». Андрій, другий син, крутив у руках ключі від машини, щось бурмотів про «круту угоду», наче колись, кравши з гаманця, теж казав про «перспективний бізнес».
Марічка сиділа в кутку, згорблена від клопотів кредити, хворі діти, чоловік без роботи. А старший, Богдан, мовчав, холодний, немов льодовик. І лише Юрко, наймолодший, не виправдовувався, не вимагав просто був там.
Перед нею лежали пять конвертів. Вона взяла перший і простягла Наталці. Та розкрила його з нетерпінням, чекаючи ключів від квартири чи чеку, а там лише маленьке дзеркальце.
Це що, жарт? скрикнула вона.
Ні, відповіла бабуся. Це все, що я хотіла тобі залишити. Подивися на себе.
Пів року тому, коли вона зламала ногу, Наталка не знайшла чагу заїхати, бо «дуже зайнята», а потім виклала фото з вечірки.
Андрій, отримавши дзеркало, заревів:
Ти що, здуріла? Ми через суд заберемо все!
Памятаєш, як продав татову «Таврію» за копійки, а вона через місяць пішла за сотні? спитала бабуся. Подивися в дзеркало. Може, побачиш зрадника, а не бізнесмена.
Марічка, розкривши свій конверт, заридала:
Я ж завжди була поруч!
Ти була поруч лише тоді, коли тобі щось було потрібно, сказала бабуся. Памятаєш, як просила грошей на «операцію» синові? А потім поїхали в Карпати
Богдан мовчки взяв дзеркало, навіть не зморщившись.
І в чому моя провина?
У тому, що тебе ніколи не було, відповіла вона.
А потім підійшла черга Юрка. Він не хотів брати конверт, але бабуся наполягла. І там не дзеркало, а справжня спадщина весь будинок, земля, гроші.
Він не вимагав, не обманював, не зраджував. Він просто любив.
Коли діти вийшли, бабуся глянула мені в очі:
Життя не справедливе, синку. Але ми можемо зробити його таким.
І я зрозумів: іноді найважливіший спадок це не гроші, а дзеркало, яке покаже, ким ти справді був.