У домі Олега та Олени радість. Сьогодні весілля їхнього єдиного сина Тараса, одружується він із коханою дівчиною Соломією. Тарасові вже давно не спалося, він постійно поглядав на годинник, боячись запізнитися або щось пропустити. Хвилювався жених, адже це його перший шлюб.
“Цього дня я чекав так довго. Нарешті назву свою Соломійку дружиною. Любимою дружиною. Будемо щасливі разом, адже вона теж мене кохає”, думав Тарас.
Соломія прокинулася в гарному настрої. Сьогодні найголовніший день у її житті весілля з Тарасом.
“Напевно, він уже не спить і так само хвилюється”, з посмішкою думала вона про майбутнього чоловіка.
“Сьогодні ми станемо чоловіком і дружиною, і це означатиме, що кожен день будемо разом засинати й прокидатися. Наша любов перемогла. Попереду лише щастя”.
Соломія раділа, уявляючи майбутнє. Та життя не поле перейти, і на шляху траплятимуться й радісні, й сумні моменти, складні випробування, іноді навіть безвихідні ситуації. І найважче пройти через все, не втративши рідних.
Спочатку батьки з обох боків не дуже схвалювали вибір дітей. Адже кожен батько вважає, що його доньці потрібен надзвичайний чоловік, а синові надзвичайна дружина. Але молоді нікого не слухали вони були щасливі разом, і ніхто вже не міг цьому завадити.
Весілля минуло якнайкраще. Усі залишилися задоволені. Наречена сяяла від щастя, а жених був гідний її. Так почалося їхнє спільне життя. Тарас із Соломією будували плани, мріяли про дітей, про великий власний дім.
“Першою в нас народиться донька”, впевнено говорив Тарас.
“А я хочу хлопчика, буду вчити його бути сильним”, відповідала дружина.
Але згодом погоджувалися: хто б не зявився на світ першим це буде їхнє щастя, і вони полюблять цю дитину.
Минув рік, а Соломія так і не завагітніла. Обоє чекали, дружина навіть потай плакала, боячись, що дітей у них не буде. Та через півтора роки нарешті зявилася довгоочікувана звістка.
“Тарасе, у нас буде дитина!” з радістю повідомила вона, повернувшись із поліклініки.
Раділи всі: і майбутні батьки, і дідусі з бабусями. А в призначений час народився син Івасик.
“Я ж казав, що першою буде донька”, жартував Тарас.
З пологового будинку Соломію з Івасиком зустрічала майже вся родина. Молодим батькам дарували подарунки, вітали їх, милувалися первістком. Усі були щасливі. Молодята жили в батьків Соломії у їхній трикімнатній квартирі місця поки вистачало.
Згодом Олена, мати Соломії, почала помічати, що з її чоловіком Олегом щось не так. Він ходив похмурий, особливо коли дивився на внука. Одного разу він не витримав і проговорився дружині:
“Олено, подивись уважно на онука. Тобі не здається дивним, що у світловолосих і білих батьків народився темноволосий і смаглявий хлопчик?”
“Що ти, Олежу, махнула рукою дружина, діти змінюються. Випадуть темні волосся виростуть світлі, як у батьків”.
Але час йшов, а Івасик залишався темноволосим. Він уже ходив, грався. Батьки дуже любили свого сина, бабуся теж. А ось дідусь Олег не міг змиритися з його зовнішністю. Іноді приходили родичі, милувалися хлопчиком, жартували без злого наміру, згадуючи, чи не було в роду когось із таким кольором волосся.
Одного дня Олег не витримав. Він накручував себе і вирішив поговорити з сином.
“Тарасе, ти що, не бачиш, що син на вас не схожий? Як ти можеш бути спокійним? Він не наш”.
Тарас образився.
“Ти що, хочеш сказати, що моя Соломія зраджувала мені?”
“А сам як думаєш? В нашій родині ніколи не було смуглявих і темноволосих. Всі русі”, не заспокоювався батько.
“Не смій так думати про мою дружину!” різко перервав його Тарас.
Олег розлютився. Він вирішив довести, що внук не рідний, і таємно взяв у хлопчика зразок слини для тесту.
Минув деякий час. Олег повертався додому, а Тарас виходив із магазину з тортом на честь дня їхнього знайомства з Соломією.
Біля будинку йому подзвонив батько:
“Сину, ти де? Треба поговорити”.
“Біля дому, зараз прийду”.
Коли Тарас увійшов у квартиру, Соломії не було вона гуляла з сином. Батько нетерпляче чекав.
“Ось, подивись”, урочисто сказав він, кладучи перед сином папір.
Тарас не розумів.
“Що це, тату?”
“Я здав аналізи. Тест негативний ми з Івасиком не родичі. Отже, він мені не рідний онук”.
Тарас був приголомшений. В голові мелькали чорні думки. Коли перший шок минув, він почав чекати дружину.
Нарешті Соломія з Івасиком повернулися. Побачивши чоловіка, вона зраділа, але його вигляд її налякав.
“Виходить, ти зрадниця”, кинув він дружині в обличчя.
Соломія нічого не роз