Жіноча логіка
Вечором Олексій повернувся з роботи втомленим переговори, розвязання проблем, і тільки одна радість: сьогодні пятниця, завтра вихідний.
Хоча б виспатися, важкий тиждень був, буркнув він, лягаючи спати, а дружина хитренько на нього поглянула.
Побачивши її погляд, Олексій пробурчав:
Соломіє, дай зранку поспати, а то ж я тебе знаю
Олексій і Соломія одружені одинадцять років, синові Юркові девять. Обидва працюють, причому дружина директор невеликої, але поважної фірми, чоловік теж на престижній посаді з гарною зарплатою.
Ранок суботи в їхньому домі завжди починається з прибирання. У будь-яку погоду, у будь-яке свято. Якщо субота робоча то в неділю. Соломія патологічна чистюля. З одного боку, Олексія це влаштовує, а з іншого вона не дає нікому спокою у вихідні зі своїм прибиранням. Сама не сяде, і інших не пускає, поки у домі не буде ладу.
Коли йде мова про це, Олексій завжди каже:
Неряхою мене не назвеш. Шкарпетки завжди на місці, по кутках не розкидаю, посуд у мийку іноді складаю, і раковина не забита. Одяг у брудну кладу у кошик у ванній. Одним словом живу акуратно. Але дружина має іншу думку.
У суботу Соломія прокинулася, як завжди, трохи затримавшись у ліжку вихідний, куди поспішати? У голові вже склався план дій.
Гаразд, хай поспить ще годину, але не більше, бо як його не торохнути пролежить аж до обіду, подумала вона.
Олексій крізь сон почув голос дружини:
Ну давай уже прокидайся, снідати будемо, а потім прибирання. У домі все розкидано, за тиждень пилу накопичилося.
Ну Соломіє, ну дай поспати, важкий тиждень був, протягнув чоловік, розуміючи, що вже не засне.
Але кожна субота починається саме так.
Олексію, тобі ж самому приємніше спатиме в чистоті, майже суворо відповідає дружина і йде до кімнати сина.
Юрку, це й до тебе стосується. Іди снідати, син уже прокинувся і збирався вставати, після сніданку прибирання. Збереш свої танки і літаки, а то я сама зберу.
Для Юрка немає страшнішого, ніж коли мама сама прибирає його іграшки. Тоді з його кімнати лунає крик:
Мамо, навіщо ти це зробила? Розібрала мою військову базу і засідку з шести солдатиків!
А чому в тебе ковдра на підлозі? питає мати.
Це не ковдра, зухвало відповідає Юрко, це ангар, а в ньому схований військовий аеродром.
Давай збирай іграшки, по всьому домі валяються, незадоволено каже Соломія.
Тож кожну суботу чоловікові з сином дістається від господині дому. Вони, звісно, бурчать, але роблять все, як треба.
Мам, може, ми пограємо з татом, а потім приберемо? запропонував миролюбно син.
Ніяких «потім». Знаю я вас. Поснідаєш, прибереш, а там побачимо, що робити далі
Соломія пішла на кухню, але звідти вже чувся її незадоволений голос:
А ти чого завив? Я тобі нещодавно корм насипала. Не голодний, то й закрий пащу.
Кіт Барсик терся лобом об її ноги і тихо нявкав, мабуть, випрошуючи щось смачненьке. Барсик пухнастий кіт з блакитними очима, сірого кольору, але з білими вушками і лапками, улюбленець родини.
Будинок двоповерховий, невеликий, але затишний, місця вистачає всім. За тиждень накопичується пил і безлад, який у вихідні вже кидається в очі. Адже ввечері ніхто не прибирає з роботи Соломія і Олексій повертаються втомленими, хочеться відпочити. Ну а Юрко звісно, сам нічого не зробить. Літо, пил, пісок від кота. Одним словом у суботу знаходиться справа кожному.
Олексій підвівся сон уже не вернеться, дружина не дасть повалятися, та й їсти вже хочеться. Вийшов з ванної на кухню, де Юрко з Соломією вже снідали.
Ого, жінко, молодець, встигла ще й оладки спекти, підійшов до неї і чмокнув у маківку.
А ти думав, я лежу, як деякі.
Тату, сідай швидше, поки оладки теплі, промовив син, весело дивлячись на батьків.
Чесно кажучи, не так уже й рано Соломія розбудила чоловіка. До столу сіли близько девятої.
Ну що, дорогі мої чоловічки, поснідали, прибираємо, а потім у нас що? усміхнулася, оглядаючи рідних.
Олексій важко зітхнув:
А потім у супермаркет за продуктами.
Так точно, молодець, задоволено проговорила Соломія.
Це в них наче ритуал: коли в домі чистота обовязково їдуть усією родиною за продуктами на тиждень. Олексій нічого не має проти прибирання чи покупок, це життя, і роблять вони це для себе. Але йому шкода часу, який витрачається на прибирання.
Сьогодні навіть Юрко особливо не нарікав сам зібрав розкиданий одяг, прибрав іграшки, хоч і по-своєму. Коли все було прибрано, у домі стало затишно.