Його заповітна мрія
Захaре, ти знов прийшов із школи в драних штанах, лаяла мати сина. Знов бився, мабуть, з Миколою? Ну скільки можна вам ворогувати, ви ж однокласники!
Так, мамо, знов з Миколою, але я його переміг, чесно й гордо відповів син. А якщо по правді, то він перший почав, каже, що Олеся дружить тільки з ним. Ну побачимо ще погрозив кулаком у вікно тринадцятирічний хлопчина.
Миколі цього разу дісталося, хоча минулого разу він Захара побив, та нечесно підступно підставив підніжку. Той упав, не очікуючи, а Микола й навалився згори. З дитинства ці хлопці зясовували, кому більше симпатизує гарна дівчинка Олеся, їхня однокласниця. Вона до речі теж прийшла зі школи розлючена й на запитання матері відповіла:
Ну от, знов Захар бився з Миколою, і тепер у Миколи буде синє під оком. А Захар штани на коліні порвав од матері йому точно дістанеться, так йому й треба. Ну навіщо він постійно чіпляється до Миколи? І чому Микола має з ним битися, щоб він відчепився від мене? Не подобається мені Захар
Доню, таке в житті було, є й буде. Так часто буває, навіть у дорослих. Просто дівчині чи жінці треба зробити свій вибір кого вона більше любить. А хлопці завжди зясовують стосунки кулаками, казала мати Олесі, але в душі хвилювалася, що донька незабаром виросте, і справді постане перед вибором.
Мамо, мені не подобається Захар, я вже сто разів казала йому не подобається мені цей очкарик. Микола кращий за нього, жвавіший і вродливіший. Ніколи мені не сподобається Захар, ніколи!
Ох, доню, ніколи не кажи «ніколи». Ти не знаєш, що ще трапиться в житті. Воно іноді такі сюрпризи підкидає, що й не снилося. Та й хто знає, яку долю тобі призначено згори. Нехай Бог дасть, щоб у тебе все було добре, сумно похитувала головою мати.
Мамо, ну до чого тут доля? Уся справа в тому, що Микола мені подобається більше, ніж Захар, хіба не розумієте? обурювалася донька, але мати думала про своє.
Наближався випуск зі школи. Олеся як і раніше дружила з Миколою, а Захар мовчки страждав. Він розумів, що зовні програє своєму вічному супернику, і вони вже не виясняли стосунки бійкою. Захару й так було ясно, що Олеся обрала не його. Сварки між хлопцями траплялися, але до бійки не дійшло.
Олеся з Миколою гуляли ввечері й мріяли.
Знаєш, Миколо, я хочу велику родину. Ось одружимося, і в нас буде великий круглий стіл, щоб усі поміщалися за ним. А ще я працюватиму в школі, ти ж знаєш хочу вступати до педагогічного інституту. А літом усією родиною поїдемо на море, щасливо посміхалася Олеся, схиливши голову йому на плече.
Микола слухав мовчки, не перебивав, але й не погоджувався з нею.
Олесю, це, звісно, добре велика родина, але тоді мені доведеться працювати вдень і вночі, щоб усіх прогодувати, усміхався хлопець. Я буду втомлюватися, і яке тоді море?
Миколо, ну я ж теж працюватиму, допомагатиму, приноситиму гроші в сім’ю. Наших зарплат нам вистачить, серйозно намагалася переконати його Олеся.
Ще чого? Ти не працюватимеш, ти сидітимеш вдома, виховуватимеш дітей і чекатимеш чоловіка з роботи, пояснював свою позицію Микола.
А це чому? здивувалася дівчина.
Бо ти жінка, і твоє місце вдома Чоловік голова родини, запамятай: як він скаже, так і буде.
Ця розмова не сподобалася Олесі. Вона побоялася, що переросте у сварку, і пішла додому, махнувши Миколі рукою. Той нерозуміюче почухав потилицю й подумав:
Що я такого сказав, що їй не сподобалося?
Біля її дому Олесю чекав Захар із червоною трояндою в руках.
Привіт, це тобі.
Олеся сердито сопнула настрій був поганий.
Захаре, знов ти! Ну що тобі треба? Навіщо ти ходиш за мною? Відчепися. Тобі хіба не зрозуміло, що я обрала Миколу?
Бо ти мені дуже подобаєшся, так само, як і йому. Візьми троянду, але дівчина не взяла квітку й пішла у дім.
Вранці, вийшовши з дому, вона побачила червону троянду на ґанку. Хоч і сердилася на Захара, але взяла квітку.
Яка гарна навіть не зівяла, подумала вона.
Після цього Захар більше не підходив до неї, але іноді залишав троянду ввечері. А вранці вона знаходила її й знала, від кого вона. Дов