Та ж сестра! скрикнув чоловік, коли його сестричка влаштувала шашлики прямо на моїх трояндах! А моя відповідь виросла аж на два метри
Отут історія така: дісталася нам від свекрухи дача. Ну, як дача так собі халупка. Похилий будиночок, паркан із трьох дощок і ділянка, заросла бурянами по коліно. Мій Олесь, як і більшість чоловіків, глянув і махнув рукою: «Та ну його, продавай».
А я ну, знаєте мій характер уперта, як віслюк! Вчепилася в цю землю. Уявила, як тут буде красота. Цілий рік тільки про це й думала. Вклала всі заощадження, сили, душу.
Сама фарбувала, наймала майстрів на дах. Але головне мій квітник! Не просто грядки, а справжній рай троянди, півонії, гортензії Доглядала за кожною, ніби за дитиною.
Олесь спершу кепкував, а потім аж рота роззявив: «Ну ти, Марічко, даєш!» І я була щаслива. Знайшла свою віддушину.
Але невдовзі радість закінчилася. Дізналася моя золовка Олесева сестра Ярина. Леді, що в житті квітки тільки в букетах бачила, але «відпочивати на природі» обожнює. Особливо коли хтось вже все облаштував.
Однієї суботи без попередження на ділянку вривається її авто. А з нього вона, чоловік і двоє малих, що бігають, ніби табун диких коней.
Марічко, приві-і-т! Ми на шашлики! кричить вона, наче ми її чекали.
Я оніміла, але ж родина Показала будинок, чай запропонувала. А вони прямо на чисту веранду в брудному взутті. І почалося
Це був не відпочинок це було нашестя орди. Її чоловік поставив мангал прямо на мої плетисті троянди! Діти витоптали півонії, поламали гортензії. А Ярина ходила, ніби пані, і командувала: «Принеси огірочків!», «Де чисті рушники?» Після них гори сміття, витоптаний газон і мої квіти, як після урагану.
Я стояла серед цього і ледве стримувала сльози.
Але це був лише початок. Вони почали приїжджати щотижня! І завжди так нічого не мили, не прибирали. Одного разу знайшла свої нові садові рукавички ними чистили мангал!
Ввечері я спробувала поговорити з Олесем. Пояснила, що мені боляче, що це моя душа. А він тільки зітхнув:
Марійко, це ж сестра Незручно відмовити. Ми ж родина.
Тоді я зрозуміла скандал неминучий. Бо мою «маленьку красу» перетворювали на місце для пянок, а мене на прислугу. І план помсти визрів миттєво.
Наступного тижня я зняла з рахунку чималу суму. Коли Олесь побачив СМС, очі у нього вилізли:
Марійко, ти що, здуріла?! Куди стільки грошей?!
На сімейний комфорт, коханий, усміхнулася я таємничо.
Наступної суботи на ділянці кипіла робота приїхали майстри. Олесь метушився, не розуміючи, що відбувається. А я сиділа в шезлонгу з чашкою кави і спостерігала.
О шостій вечора все було готове. Тепер наша ділянка була поділена навпіл високим парканом із профнастилу. З одного боку мій будиночок і квіти. З іншого «зона для родичів» з бурянами і старим сараєм. У паркані хвіртка з замком.
Що це таке?! Олесь остовпів.
Сімейний компроміс, спокійно сказала я. Ось тут моя територія. А там для твоєї сестри. Нехай робить, що хоче.
І тут, наче за замовленням, підїхала Ярина. Побачила паркан обличчя спершу зблідло, потім почервоніло. Почала кричати, дзвонити Олесю А я лише переставила свій шезлонг на свою половину.
Скажіть, я перегнула? Чи іноді, щоб зберегти свій куточок щастя, треба просто поставити дуже високий паркан?