Красива й вільнодумна Світланка закохалась, та ще й у такого красеня Олега, що аж їй самій стало не по собі. Працювала вона у перукарні, а він зайшов підстригтися й сів у її крісло.
Будь ласка, трохи коротше, ввічливо попросив він, глянувши їй у вічі, і між ними миттєво проскочила іскра, така гаряча, що аж ох!
От так красенюка, а очі як вугілля, промайнула думка в Світланки.
Ого, яка красуня тут працює, а я й не заходив ніколи, просто так вийшло. Як же вчасно я сюди завернув. Залишилось тільки дізнатись, чи вільна вона. Адже такі дівчата рідко самотні, думав Олег, поки Світланка чарівничала над його стрижкою.
Вона швидко впоралась, а потім пожалкувала:
Треба було довше біля нього покрутитись, але що вже, це просто черговий клієнт.
Олег не хотів упустити таку кралю й вирішив зустріти її ввечері. Вийшовши з перукарні, глянув на графік роботи й, задоволений, поїхав до офісу він закінчував раніше.
Після роботи Світланка вийшла й одразу побачила свого клієнта з букетом квітів. Він підійшов до неї з усмішкою:
Привіт, це тобі, простягнув квіти.
Мені? А за що? здивувалась вона.
За стрижку, дуже сподобалась, засміявся він, і Світланка теж. А ти вільна? Може, підемо у кавярню?
Мабуть, можна, погодилась вона, а сама подумала: Невже такий гарнюня самотній? Нема в нього дівчини?
У кавярні вони весело балакали, Олег виявився товариським і цікавим співрозмовником. Він жартував, а Світланка сміялась, забувши про все на світі. З того вечора вони почали зустрічатись. Вона чекала, коли він її покине, але їхні стосунки тривали, до того ж Олег виявився добрим і турботливим.
Час минав. Вони вже почали згадувати про спільне життя й весілля. Світланка розуміла, що проблем через зовнішність Олега їй не уникнути. Адже куди б вони не прийшли завжди знайдуться дівчата й жінки, які полюбляють чужих хлопців, а до гарненьких особливо. У цьому вона не сумнівалась і навіть відмовлялась за нього виходити заміж саме через це.
Світочку, так він іноді її називав, ну що ти знову собі надумала, які то фантазії? щиро запитував Олег.
Не знаю, не можу я за тебе заміж, бо ти гарний. А гарним хлопцям не варто довіряти. Я бачу, як жінки на тебе дивляться, чесно зізналась вона.
Світланко, ну що мені з собою робити, може, обличчя пошкрябати?
Вона дивилась на нього й розуміла, що любить свого Олега безмежно, всією душею й серцем. Любила його чорні палкі очі, теплий погляд з-за густих вій, його виразні риси обличчя. Олег був добрим і вірним хлопцем, який крім Світланки любив лише компютери.
Але Світланка все ж здалась і погодилась вийти заміж. Вони одружились.
Світочку, моя кохана, ти в мене найкраща на світі, обіймав її чоловік і постійно повторював. Кращої за тебе для мене нема, вона танула від його слів.
Хоч вона розуміла, що сама гарна й чоловіки часто проводжають її гарячими поглядами, але для неї тепер існував лише чоловік-красень. До того ж вона бачила, як інші жінки заглядаються на її чоловіка.
У перукарню влаштувалась нова працівниця, Маряна, гарна й балакуча дівчина. Незабаром вона побачила Олега, який під час перерви приїхав до дружини, і вони пішли разом у кавярню поруч.
Боже, який красень! вигукнула Маряна, побачивши у вікно, як Олег вийшов з авто назустріч Світланці.
Він узяв її за руку, і вони пішли. Іноді він приїжджав до дружини під час обіду.
Це хто такий? здивовано запитала вона колегу.
Чоловік Світланки, відповіла та.
Чоловік?! Не може бути! Маряна явно була вражена.
Ніхто не знав, але з того дня вона втратила спокій. Їй хотілось заволодіти цим красенем, вона була хижаком і ні перед чим не зупиниться. Вона заводила з Світланкою розмови про її чоловіка й навіть провокувала.
Світланко, а ти не боїшся, що тобі чоловіка вкрадуть? Такого красеня тримати в чоловіках небезпечно.
Ні, не боюсь, відповідала Світланка, а в ній уже завівся червячок сумніву.
Маряна не давала Світланці спокою й кожен день торкалась цієї теми.
Світочку, а у вас з Олегом усе гаразд? Ще не вкрали його в тебе?
Ні, у нас усе добре, у нас все чудово, відповіла Світланка й кинула на колегу такий погляд, що на обличчі Маряни зявилось недоуміння. Ти не повіриш, Маряно, але моєму чоловікові потрібна лише я, додала вона.
Маряна зрозуміла, що перестаралась.
Світланко, не ображайся, будь ласка. Ти мене неправильно зрозуміла. Я зовсім не претендую на твого чоловіка, виправдовувалась вона.
Про