**Перефразований текст українською:**
«Чого витріщився, діду?» кинув мажор, штовхнувши відерко з ягодами. Але коли він побачив, ХТО насправді був цей «звичайний дід» біля траси його життя поділилося на ДО та ПІСЛЯ.
Сонце вже схилялося до заходу, заливаючи небо багряно-золотими відтінками, коли розкішний чорний позашляховик мчав широкою магістраллю, що прорізала серце мегаполіса. Його двигун ревів, наче звір, а колеса ледь торкалися асфальту, залишаючи за собою лише легкий шлейф пилу. За кермом сидів Ігор молодий, честолюбний, у дорогому костюмі, з діловим портфелем на сидінні. Кожен його рух випромінював рішучість, кожна думка була спрямована на одну мету: зустріч із впливовим бізнесменом, яка могла змінити його карєру назавжди.
Переговори тривали місяцями безкінечні дзвінки, листування, спроби домовитися. Та ось настав момент істини. Ігор відчував, як серце билося в грудях не від страху, а від азарту, від передчуття великого. Він не міг дозволити собі запізнитися. Ні за яких умов. Він уявляв, як підписує контракт, як піднімають тост за успіх, як його імя починають поважати в ділових колах.
Але саме в цю напружену мить задзвонив телефон. На екрані «Мама». Ігор скрипнув зубами. Він знав: якщо не відповість, вона дзвонитиме знову і знову. Неохоче він натиснув кнопку.
Ало, мам, я за кермом, різко сказав він, намагаючись стримати роздратування.
Ігорю, ми з Лідою були в салоні, почувся знайомий, навязливий голос. Уяви, їй косметологиня сказала, що шкіра як у двадцятирічної! А я теж ходила, і
Мам, мені не до цього! перебив він, додаючи газу. Я їду на важливу зустріч!
Ой, на трасі? оживилася вона. Тоді купи мені домашніх яєць, добре? Бабусі часто продають біля дороги, свіжі. Я вареників наліплю!
Ігор заплющив очі. Яйця? Зараз? Його світ був повний цифр, стратегій, мільйонних угод, а не сметани та вареників. Та щоб швидше закінчити розмову, буркнув:
Гаразд, куплю. Тільки відчепись.
Він поклав трубку, відчуваючи, як у ньому кипить злість. «Я на порозі успіху, а вона про яйця!»
За кілька хвилин він побачив біля дороги діда з бабусею, що сиділи біля кошика з ягодами. Ігор уповільнив хід, сподіваючись побачити яйця. Але перед ним лежала лише чорна смородина, що блищала на сонці. Дід у потертій кепці підвів голову.
Сину, подивись, яка ягода! усміхнувся він. Свіжа, насичена соком! Звариш варення зимуватимеш із задоволенням!
Ігор скривився. Навіщо йому смородина? Він не готував варення. Але, згадавши обіцянку матері, вирішив запитати:
Діду, є яйця?
Ні, сьогодні не привезли. А от смородина найкраща! Пробуй, дам безкоштовно!
Ігор похитав головою. Дід не здавався:
Даремно відмовляєшся. Вона серце зміцнює, кров очищає. Я щодня їм ось і живий.
Молодик закипів. Що йому до серця діда? Він витрачав час, а старий говорив про смородину, ніби це найважливіше у світі.
Діду, я поспішаю! різко сказав він і в порыві злості штовхнув відерко. Ягоди розсипались, старий грюкнувся об асфальт, ударившись головою.
Ой, лишенько! Дідусь! закричали бабусі, кинувшись до нього.
Ігор обернувся. Серце замерло. Дід лежав без руху, блідий. Одна жінка дзвонила по швидку, інша лаяла Ігоря:
Він і так ледве виживає, продає ягоди на ліки! А ти все розкидав!
Ігор відчув, як під ногами земляІгор глянув на старого, який ледве дихав, і зрозумів, що його життя вже ніколи не буде колишнім.
