Сержант побачив дівчинку з рожевим рюкзаком посеред вулиці під дощем, але, помітивши поліцейського, вона кинула рюкзак і щосили втекла.
Сержант поліції, як і роками перед тим, обїжджав центр міста. Вечірній дощ розігнав прохожих, тому вулиці стояли порожні. Світло фар вихоплювало з темряви зморені постаті, що квапились додому під парасолями.
Поліцейський їхав повільно, пильно озираючись. З досвіду він знав: дощові вечори часто приносять несподівані події.
На перехресті він побачив дивне: маленьку дівчинку, що стояла на проїжджій частині, ніби загублена лялька. З-під сірого плаща визирали худенькі плечі, а за спиною гойдався рожевий рюкзачок.
Сержант негайно пригальмував і вистрибнув з машини.
Дівчинко! гукнув він, виходячи під дощ.
Голос луною рознісся тишею. Дівчинка здригнулася, обернулась і раптом кинулась тікати.
Стоїть! сержант ринувся за нею.
Вона, щосили біжучи, зірваВін побачив, як вона, ледь не впавши, зникла в темряві провулка, а рюкзак із зловісним вмістом тепер лишався в його руках доказ злочину, що був лише верхівкою айсберга.
