“Дорогая, що значить розлучення? У тебе ж 4 стадія! А як же квартира? Я не зможу її успадкувати!” істерично метався чоловік.
Олена неспішно витерла запотіле дзеркало у ванній і застигла, вдивляючись у своє відображення. Її колишні мякі риси тепер видавалися гострими, щоки запали, а очі втратили блиск. Хвороба безжально змінювала її, ніби стираючи сліди минулого. *«Треба подзвонити Каті»*, повторювала вона в думках. Племінниця мала дізнатись правду, навіть якщо їм обом буде важко.
У вітальні лунав приглушений звук футбольного матчу Павло, як завжди, розвалився на дивані, кинувши ноги на столик. Напевно, навколо вже були розкидані крихти від його улюблених чіпсів. Олена зітхнула, відчуваючи невидимий тягар, і заплющила очі, намагаючись хоча б на мить втекти від реальності.
Ця квартира була символом її багаторічних зусиль. Вона купила її ще до зустрічі з Павлом, виплачуючи іпотеку пять років. Працювала на двох роботах, відмовляла собі у всьому: харчувалася дешево, не купувала собі нічого зайвого, поверталася пізно вночі. Коли внесла останній платіж, не стримала сліз ці стіни вбирали її безсоння, працю і наполегливість.
З Павлом вона познайомилася випадково в черзі за кавою. Спочатку він був уважним і турботливим: квіти, романтичні вечері. А потім все змінилося, ніби хтось вимкнув світло. Його образ ідеального чоловіка розвіявся.
Лена, ти інтернет оплатила? Щось тормозить, донісся його голос.
Так, у понеділок. Перезавантаж роутер, відповіла вона.
Далеко. Підійди сама.
Олена мовчки виконала прохання. Ці дрібниці вже давно не дратували її. Але тепер, після візиту до лікаря, кожен момент їхнього спільного життя набував нового, гострого змісту.
*«Четверта стадія. Метастази в печінці і кістках. Шансів мало»*, сказав лікар.
Вона кивнула, ніби йшлося про погоду, а не про те, скільки їй залишилося. Завжди практична, Олена почала складати список: заповіт, страховка, розмова з Катею.
Лен, що на вечерю? знову спитав Павло.
Не знаю. Замов доставку.
Знову витрачатися? Ти ж мала час приготувати!
Олена відповісти не стала. Павло вважав, що заробляти гроші жіноча обовязковість. Сам він обмежувався тимчасовими підробітками або мріями про «великі проекти».
Я була сьогодні у лікаря, сказала Олена, дивлячись на нього.
М-м, буркнув він, не відриваючись від телевізора.
У мене рак.
Павло обернувся, здивовано нахмурившись.
Що?!
Рак. Четверта стадія.
Він схопився, очевидно шокований.
Як це? А лікування?
Можна спробувати, але шанси мінімальні.
Павло замислився, потім раптом підбадьорів:
У тебе ж є страховка! Накопичення!
Ось воно. Навіть зараз його перша думка була про гроші, а не про неї.
Він швидко обійняв її і відійшов, немов боявся заразитися.
Мені треба сьогодні піти, зустрітися з Димоном, заговорив він піднесено. Тримайся, гаразд? Я недовго.
Двері захлопнулися.
Через тиждень все стало ще очевидніше. Павло затримувався, від нього пахло чужим парфумом, а телефон він тепер тримав екраном донизу.
Однієї ночі Олена прокинулась від його шепоту на балконі:
Так, скоро все закінчиться… Все майно буде моє.
Вона застигла. От як. Він планував життя без неї, розпоряджаючись тим, що вона з таким трудом здобула.
Ранком Павло оголосив, що їде на дачу до друга. Олена мовчки кивнула. Усередині неї вже був чіткий, холодний план.
Як тільки він пішов, вона подзвонила Каті:
Приїжджай. Треба поговорити.
Племінниця примчала за годину. Коли Олена розповіла про діагноз, дівчина заплакала, але швидко взяла себе в руки.
Як я можу допомогти?
Мені треба оформити заповіт. Усе буде твоє.
А дядько Павло?
Він уже планує, як отримає моє майно, гірко посміхнулася Олена.
Того ж дня вони пішли до нотаріуса. Потім Олена подала заяву про розірвання шлюбу.
Після цих дій вона відчула легкоВона вийшла з суду, дивлячись на сонце, і вперше за довгі роки відчула справжній спокій.
