У одному з найбільших та престижніших офісів міста звільнилася вакансія програміста. Проєкт масштабний, міжнародний, із чудовою зарплатою та перспективами карєрного зростання. Компанія оголосила день відкритих співбесід. Брати участь могли всі: від випускників до досвідчених фахівців головне, знання, амбіції та пристрасть до справи.
З ранку в коридорі біля зали для інтервю зібралися самовпевнені, молоді кандидати. Дехто тримав у руках новенькі портфоліо, інші були у бездоганних костюмах. Вони обговорювали алгоритми, кейси, минулі проєкти та, звичайно, мріяли про успіх.
А потім у коридорі зявилася вона.
Жінка років шістдесяти, у строгому чорному костюмі, з акуратно зачесаним сивим волоссям та в шкіряному портфелі. Не поспішаючи, вона пройшла повз здивовані погляди та сіла в кінці лавки.
Спершу була тиша. Потім пошепки.
«Серйозно? Хто її візьме на роботу?»
«На програміста? У її віці?»
«Це жарт, так?»
«Цікаво, чи знає вона, як увімкнути компютер»
Дехто сміявся відверто, хтось знімав сторіс, хтось дозволив собі знущальні коментарі.
У той момент ніхто навіть не міг уявити, ким насправді була ця літня жінка. Повну історію розповіли тут, а нам цікаво почути вашу думку: чи справді після 60 років немає сенсу працювати у таких сферах?
Час минав. Почався перший етап співбесіди груповий. Усіх кандидатів запросили у велику залу. Там їх уже чекали представники HR-відділу та жінка у строгому чорному костюмі та сама.
Один із претендентів не втримався:
«Вибачте, а вона теж проходитиме співбесіду? Просто у нас технічна посада, а не гурток за інтересами»
Тоді піднялася одна з HR-менеджерок і спокійно оголосила:
«Доброго дня. Я керівник відділу кадрів. А це моя помічниця. Вона не просто кандидатка, вона частина сьогоднішнього тесту. Наша компанія цінує професіоналізм, але перш за все людяність. Сьогодні ми уважно спостерігали, як ви поводилися в коридорі, як реагували на людину, яка «не вписувалася» у ваші очікування.»
Пауза.
«І знаєте що? Якщо ви не здатні поважати того, хто відрізняється від вас віком, зовнішністю, досвідом ви не зможете працювати в команді, де важливі розуміння, повага та толерантність. Бо ми створюємо не просто IT-продукти. Ми створюємо культуру.»
Тиша. Незручна. Гучна.
З усієї групи далі пройшли лише троє. Ті, хто привітався з літньою жінкою, поступився їй місцем і не дозволив жодного зневажливого слова.
Решта вийшли із зали з опущеними головами, вперше усвідомивши, що справжнє випробування почалося не з першого питання а з першого погляду в коридорі.
