Я просто киплю від злости! Сьогодні знову посварилась із матірю, а дзвонити до свекрухи взагалі не хочеться.
У нас є дві бабусі моя та чоловікова Хоча слово «щастя» тут занадто гучне, бо вони не бабусі у повному сенсі. Обидві живуть за сто метрів від садочка нашого сина, але обидві наполегливо відмовляються його забирати. Я б робила це сама, але моя робота закінчується о шостій вечора, і я не встигаю. Чоловік теж не завжди може він працює на заводі у змінному графіку. Через це ми змушені наймати няню, але це додаткові витрати, які сильно вдаряють по сімейному бюджету. І це при тому, що у нас є бабусі!
Моя мати закінчує роботу о четвертій, і щоразу, повертаючись додому, проходить повз садочок. Але її особисте життя зараз на першому місці вона нещодавно розлучилася з вітчимом і хоче жити для себе. Каже, що після роботи їй треба відпочити, зробити маски для обличчя, щоб виглядати молодше. Кожні вихідні у неї заплановані якісь події кіно, виставки, зустрічі з друзями.
Свого онука вона бере дуже рідко, лише по вихідних. І завжди пояснює це тим, що він порушує її розпорядок бігає по квартирі та заважає їй медитувати. При цьому вона обожнює давати мені поради щодо виховання, але саме брати участь у цьому категорично відмовляється.
Свекруха це окрема історія. Вона ніколи не працювала, завжди була домогосподаркою. У неї четверо дітей, і різниця у віці між ними менше трьох років. Мій чоловік її старший син. Здавалося б, вона ідеальна людина для допомоги, але ні! Вона каже, що вже виростила своїх дітей, і цього достатньо. До того ж у неї купа домашніх справ готувати, прибирати, прати, годувати всю родину, а потім прибирати за всіма. І це при тому, що її молодші сини вісімнадцятирічний і двадцятиоднорічний вже цілком самостійні чоловіки!
Одного разу вона все ж таки забрала онука з садочка, але після цього була в такому обуренні Казала, що не встигла нічого зробити, поки вела його додому, а її чоловіки повернулися з роботи голодні й втомлені. А потім заявила мені, що я народжувала для себе, а не для неї, тому й доглядати за дитиною маю сама. Взагалі, сказала, щоб ми більше не розраховували на її допомогу.
Витрати на няню сильно навантажують наш бюджет. Мене шалено бісить лицемірство бабусь, які щороку на Різдво збираються з онуком і розповідають, як сильно його люблять, хто який подарунок купив. Але нам не потрібні їхні подарунки нам потрібна реальна допомога.
От і сьогодні довелося дзвонити до матері й буквально благати її забрати сина з садочка, бо грошей на няню вже немає.
Ми нічого не можемо очікувати від батьків ні фінансової підтримки, ні реальної допомоги. Свекруха теж не хоче давати грошей, каже, що її чоловіки їдять у закладах, і всі кошти йдуть на їжу.
Я навіть не уявляю, як ми викрутимося з цієї ситуації. Усі наші заробітки йдуть на їжу, одяг і побутові витрати, а ще треба платити за дитячий садок. Як достукатися до наших бабусь, щоб вони нарешті допомогли?
