У 10-Б класі давно не було постійної вчительки з літератури. Одна пішла у декрет, інша не витримала й місяця. Коли зявилась Оксана Миколаївна молода, лагідна, з окулярами у тонкій оправі хлопці переглянулись: «Ще одна Довго не протримається».
Перший урок почався зразу з «перевірки на міцність».
Так, відкривайте зошити почала вчителька.
А ми не принесли! гукає хтось із задньої парти. Сміх.
Може, спочатку розкажете про себе, а потім вчитимете? язвить інший.
Гаразд. Оксана Миколаївна, спокійно відповіла вона. І я
Оксана Миколазівна! вигукує дівчина з третьої парти.
Пахне, ніби з валізки дістали, а окуляри як у моєї бабці! сміх стає голоснішим.
Хтось увімкнув на телефоні рев осла. Клас заревів. Поки вона щось пояснювала біля дошки, хлопець із першого ряду запустив паперовий літачок їй у спину.
Вчителька обернулась.
Може, заплачете й підете, як попередня? прошепотів хтось навмисно так, щоб вона почула.
Хтось голосно позіхнув і зі стукотом кинув підручник на підлогу. Інші підхопили книги падали, стільці скрипіли, а один хлопець вже гортав TikTok на планшеті.
Тоді Оксана Миколаївна несподівано сіла на край столу й тихо, навіть буденно, промовила Клас завмер.
Знаєте, я не завжди була вчителькою. Рівно рік тому я працювала в онкології для підлітків. Там були ваші однолітки. Дехто мріяв просто дожити до випускного. Для них було важливим усе: книги, вірші, навіть просто розмова.
Хлопець, 17 років. Саркома. Ми з ним читали «Енеїду» вголос, бо він сам уже не міг говорити.
Клас трохи притих.
Він тримав книгу, навіть коли пальці не слухалися. І сказав мені: «Шкода, що раніше я не любив читати. Зараз я віддав би усе, щоб просто посидіти на звичайному уроці. Без капельниці».
У класі стало так тихо, що чути було, як падає олівець.
Дівчина з сусідньої палати, продовжила вчителька, мріяла потрапити до школи. Просто посидіти серед живих людей. А ви ви живете їхньою мрією, а поводитесь так, наче вам хтось щось винен.
Я не буду вас ані жалувати, ані умовляти. Я знаю ціну цього. І якщо хочете її дізнатися продовжуйте.
Вона підвелася, переклала зошити, поправила окуляри і відкрила журнал. До кінця уроку у класі не почулося ані слова.
З того дня ніхто не дозволяв собі жартів за її спиною.
