Багатий хлопець Олег після важкого розставання вирішив одружитися з першою жінкою, яка погодиться. Розбитим серцем він просидів цілий день у замкненій кімнаті, а потім вийшов із рішенням: візьме за дружину першу, хто скаже «так». У парку йому відповіла «так» дівчина на імя Соломія. Вона не питала «чому» чи «навіщо» лише всміхнулася та пішла поруч.
«Завтра подамо заяву, сказав він. А потім підемо до твоїх батьків».
Соломія вразила його: розумна, спокійна, самодостатня. Вона не чекала на принца, але побачила в Олегові щось справжнє. Весь місяць перед весіллям вони були разом. Він сам обрав сукню, персні, організував усе. Здавалося, серед цього безладдя він знайшов рівновагу.
Але в день весілля, у ЗАГСі, сталося неочікуване.
Вони зустріли Марію. Її погляд був холодним і розгубленим. Олег стримався, побажав їй щастя. І тільки тоді зрозумів він одружується не з помсти, а заради нового життя.
З Соломією все було інакше: без драм, але з довірою. Вона здружилася з сестрою Олега, Оленою, допомогла розвинути бізнес на новий рівень. Вони будували будинки, жили тихо. Та Олегові чогось бракувало колишньої пристрасті, болю, як із Марією.
Коли Соломія поїхала до бабусі, він вирішив написати Марії. Вона жила сама, без роботи, без чоловіка. Вони зустрілися. І все в ній здалося йому чужим запах, голос, манери. «Що я тут роблю?» подумав він.
Він поспіхом поїхав додому. Там його осяяло: Соломія його справжнє кохання. Він ніколи не називав її «коханою», але вона була йому ближча за всіх. Він мчав трасою, щоб встигнути сказати:
«Я не витримав і двох днів без тебе».
«Ти справді божевільний», засміялася вона крізь сльози.
«Соломіє, рідненька», прошепотів він, і в цю мить зрозумів: щастя не в драмах. Щастя це той, хто поруч, коли ти нарешті прокидаєшся.
