У поліцейському відділку пролунав тривожний дзвінок. Невідомий, переляканий чоловік повідомляв, що з сусіднього напівзруйнованого дому чутно дивні звуки. Він не міг розібрати, що саме відбувається, але благав негайно приїхати патрульних.
До місця виїхала група офіцерів разом із службовою вівчаркою на імя Барвінок. Вони оглянули подвіря, постукали у сусідні двері, розпитали мешканців. Майбі ніхто нічого не чув, лише дідусь Іван згадав, що вночі йому здалося, ніби хтось стогнав, та він подумав може, це з телевізора сусідів.
Поліцейські підійшли до занедбаного будинку. Він стояв, немов привид: похиліли тин, вицвілі двері, вікна в пилу. Але коли вони увійшли всередину, стало ще страшніше. У головній кімнаті під землею зіяла глибока проваліна половини підлоги не було, натомість розкриті дошки вказували на чорну безодню. Повітря було важке, і здавалося, що будинок ось-ось провалиться ще глибше.
Барвінок раптом завмер, потім зірвався на бійку, намагаючись розрити лапами землю біля провалля, не відводячи погляду вниз. Це було не просто гавкання собака явно відчувала щось у темряві. Офіцери переглянулися. Один із них, Андрій Гнатюк, дістав ліхтаря й обережно нахилився над проваллям. Те, що він побачив у промені світла, заморозило всіх на місці.
Спочатку нічого не було видно лише пил та уламки. Але потім світло вихопило з темряви жахливий вид: там лежала людина.
Він не рухався, придавлений звалищем дошок і землі, обличчя залите брудом. Пізніше зясувалося, що це був сам господар будинку, Тарас Петренко. Кілька днів тому в районі стався невеликий землетрус, і фундамент старого будинку не витримав.
Частина підлоги провалилася, і Тарас впав униз, сильно вдарившись головою. Він пролежав у ямі кілька днів, не маючи вже сил кричати чи рухатися.
Якби не той дзвінок сусіда… і якби не Барвінок, який почув його під землею Тарас міг би не вижити.
Чоловіка терміново відправили до лікарні. А вівчарка, як казали поліцейські, того дня не просто врятувала життя вона буквально вирвала людину з пащі смерті.
