Все навколо люблять повторювати, що сучасна молодь невихована, лінива та думає лише про себе. Але нещодавно я переконався інколи варто поважати себе, а не чужи нарікання, особливо коли твоєю добротою починають користуватися.
Поступився своїм місцем на нижній полиці в поїзді жінці з дитиною і швидко пошкодував про свій добрий вчинок.
Я повертався додому після важкої сесії. Здав усі іспити, майже без сну, і мріяв лише про одне виспатися у дорозі. Навмисне купив квиток на нижню полицю, щоб спокійно лігти, а не мучитися на верхній. Зайшов у вагон, розташувався, вже починав провалюватися в дрімоту, коли у купе ввійшла жінка років сорока з хлопчиком йому на вигляд було не більше семи.
Вона виглядала втомленою, але рішучою. Розкладаючи речі, виявилося, що у них квитки лише на верхню полицю. Вона сіла навпроти й одразу почала розповідати, яка вона нещасна спина болить, син неспокійний, і взагалі з дитиною нагорі буде неможливо. Попросила мене поступитися місцем.
Мені стало її шкода. Ну справді мати з дитиною, та ще й зі спиною. Вирішив допомогти: заліз на верхню полицю і намагався заснути. Але не тут-то було.
Хлопчисько, розвалившись на нижній полиці, почав безкінечно ворушитися, бити ногами по матрацу та металевим кріпленням, від чого вся конструкція дрижала. До того ж, він наспівував якусь дурну мелодію з гри на телефоні й безперервно базікав. Я спочатку терпів. Потім, зібравшись із силами, попросив жінку заспокоїти сина.
Та що ви драматизуєте? відповіла вона з втомленим роздратуванням. Це ж просто дитина!
Але дитина, на лихо, розійшлася ще більше почав бігати вагоном туди-сюди, голосно включив мультики, сміявся, стрибав. Про сон можна було забути.
У цю мить я зрозумів, що більше терпіти не збираюся, і зробив те, про що не шкодую. Не смійте більше говорити, що молодь не поважає старших.
Я зліз з верхньої полиці та пішов до провідника. Спокійно пояснив, що за квитком моє місце нижнє, і я поступився добровільно, але тепер відпочити неможливо, бо жінка не хоче стежити за дитиною.
Провідник зайшов у купе, перевірив квитки, глянув на жінку й сказав твердо:
Шановна, у вас верхня полиця. Будь ласка, займіть свої місця за квитками.
Вона намагалася заперечувати, але провідник був непохитний. Зрештою, вона зітхнула, забралася наверх, забравши хлопчика, а я нарешті знову ліг на свою нижню полицю.
Вперше за кілька діб я спокійно заснув без провини й жалю.
З того часу я твердо вирішив: ніколи більше не жертвуватиму власним комфортом зара
