Старенька жінка залишила свого немічного чоловіка в лісі без їжі й води: вночі його побачив голодний вовк, і сталося щось несподіване
Старенька жінка втерла стомлено піт з чола, дивлячись на недвижне тіло свого чоловіка, що лежало на возі. Вже давно він не міг піднятися з простої соломяної постелі, не міг їсти без допомоги, не міг говорити лише важко дихав і дивився каламутними очима в стелю.
Для неї він давно став тягарем. Колись він був сильним чоловіком, годувальником, захисником. Але роки забрали у нього все. Тепер він лише витрачав останні запаси, нічого не даючи натомість.
Одного дня, нарубавши дров і вже не витримуючи нарікань та безсонних ночей, вона вирішила годі. Вона втягла чоловіка на віз і відвезла його глибоко в ліс, де, за чутками, водилися вовки, залишивши під стародавнім сухим дубом.
Пробач мені, діду, пробурмотіла вона без сліз, більше не витримаю Виживай, якщо зможеш.
І пішла.
Коли останній скрип коліс затих у далечині, старий зрозумів він самотній. Зовсім самотній. Серед лісу, де блукають голодні вовки.
Холод проймав до кісток. Земля була холодна й сира, нічне повітря різало шкіру.
У горлі стояв ком. Він не міг кричати, голос покинув його. Він лежав і дивився крізь гілки на темне небо. Хотілося хоча б краплі води.
Але раптом він почув щось страшне
Спочатку ледь-ледь тріск гілки, легкі кроки. Потім ближче. Один, другий, ще один. Важкі кроки. А вітер вив чи то вовк?
Дід справді налякався. Серце билося так, ніби ось-ось розірвет груди. Вовки. Вона залишила його тут, щоб вовки розірвали його на шматки.
Раптом із темряви вийшла постать. Сіра, велика, з блискучими очима, в яких палав холодний вогонь. Вовк.
Вовк зупинився і дивився на нього. Але сталося щось несподіване
Дід хотів заплющити очі, щоб не бачити звіра, але не міг. Кінець, подумав він. Зараз вовк мене зїсть.
Але вовк не кинувся на горло, не оскалив зуби. Він підійшов повільно, ліг поруч так близько, що дід відчув тепло його густої шерсті.
Звір глибоко зітхнув, заплющив очі й застиг, лише вушка час від часу підригували.
Спочатку дід не вірив своїм почуттям. Але потім відчув тепло сильне, життєдайне від вовчого боку.
Він, напівмертвий і за
