Останнім часом мій чоловік поводився дивно. Спочатку я подумала, що у нього коханка. Він щовечора зникав, а вдома мовчав годинами, ніби щось обмірковував. А потім я зрозуміла справа була не в іншій жінці.
Кожен день він замикався у ваннуй. Зачиняв двері, вмикав воду, щоб заглушити звуки, і міг просиджувати там по дві години. Телефон зазвичай лишав у кімнаті, тож точно ні з ким не розмовляв. Я не раз питала:
Що ти там робиш так довго?
Але завжди чула грубу відповідь:
Не твоя справа.
Цікавість росли а разом із нею й страх. Що він ховає? Чому він такий дивний?
Однієї ночі, коли він заснув, я вирішила зясувати. Взяла ліхтарик, щоб не вмикати світло, і непомітно прокралася до ванної. Все здавалося звичайним: чиста плитка, біла ванна, знайомий запах мила.
Але потім я помітила щось дивне. На стіні за унітазом були подряпини та тріщини. Але ж ми нещодавно робили ремонт звідки вони взялися?
Я торкнулася плитки. Вона рухнула. Одне підведення і шматок впав, а за ним у стіні зявилася чорна дірка. У мені завмерло серце. Там щось було сховано. Я простягнула руку і дістала пластиковий пакет. Потім ще один.
Руки тремтіли. Я розірвала плівку і мало не зомліла від жаху. Всередині були жіночі прикраси: персні, браслети, намиста але всі у буро-червоних плямах. Засохла кров. На одному персні навіть застряг пучок чужих волосся.
Мене знудило. Пізніше я дізналася: мій чоловік приносив ці речі з місць злочинів. Не знаю, скільки жінок стали його жертвами, але кожна прикраса була трофеєм, нагадуванням про його жахливі вчинки.
Швидко, майже в паніці, я поклала все назад у пакети, сховала у дірку й прикрила плиткою.
Тієї ночі я не спала жодної хвилини. Лежала поруч, слухала його спокійне дихання, а в голові крутилися образи окровавлених прикрас. Я зрозуміла: людина, яка спала поруч, була чудовиськом.
Вранці я не сказала йому ні слова. Зібрала речі, вийшла, хлопнувши дверима, і пішла до поліції. Більше я його не бачила, але думаю, його точно заарештували.
