Під час весілля свекруха підвелася зі свого місця і сказала священнику, що проти нашого шлюбу. Такої відповіді від мене вона точно не очікувала.
Я й уявити не могла, що мій весільний день перетвориться на справжнє видовище. Все почалося ще до церемонії: моя свекруха вирішила, що раз вона сама без чоловіка та ще й «молода й гарна», то саме вона має бути дружкою нареченої. Я намагалася заперечити, але заради чоловіка поступилася. «Ну що може статися? думала я. Зрештою, це лише традиція».
Але сталося найгірше.
На церемонію свекруха прийшла у довгій білій сукні. У білій! У сукні, яка більше підійшла б самій нареченій. У якийсь момент вона буквально вирвала у мене з рук букет і гордо стала поруч, ніби вся увага має бути прикута до неї. Я ледве стримувала сльози, а фотографуватися з нею категорично відмовилася.
І все ж найстрашніше трапилося пізніше. Коли ми стояли біля вівтаря і вимовляли клятви, священник поставив той самий питання: «Чи є хтось, хто проти цього союзу?»
І тоді моя свекруха підняла руку.
Я проти, голосно сказала вона. Це мій єдиний син, і я не готова віддати його іншій жінці. Сину, підемо додому, навіщо тобі це весілля?
Гості ахнули, хтось не втримався й засміявся. Чоловік завмер, не знаючи, що відповісти. Я кипіла від люті, але в ту ж мить придумала, як вийти з ситуації.
Зі спокійним виразом обличчя я повернулася до свекрухи і голосно, щоб усі чули, сказала щось дуже несподіване.
Мамо, ви знову забули випити ліки? Лікар же попереджав: якщо пропустите прийом почнеться маячня. Давайте я принесу води, і ви заспокоїтеся. Сьогодні ж весілля! Я ваша невістка, а це ваш син. Ви забули мене?
Потім я звернулася до гостей:
Вибачте, моя свекруха серйозно хвора, і іноді вона не розуміє, що говорить. Отче, давайте продовжимо, її слова нічого не значать.
Та я не хвора! заперечила свекруха.
Так-так, ви цілком здорові, просто трохи забули про ліки. Зараз усе закінчиться, і я вам їх дам, лагідно відповіла я.
Вона розгубилася, відійшла убік і сіла на стілець, а церемонія продовжилася. Ми одружилися, і я тоді зрозуміла: іноді, щоб захистити своє щастя, доводиться бути хитрою.
