Я ніколи не уявляла, що мій весільний день перетвориться на справжню драму. Все почалося ще до вінчання: моя свекруха вирішила, що раз вона сама «молода та гарна», то саме вона має бути хрещеною матірю нареченої. Я намагалася заперечити, та заради чоловіка згодилася. «Що там може статися? думала я. Це ж лише звичай».
Та сталося найгірше.
На вінчання свекруха прийшла у довгій білій сукні. У білій! У такій, яку носять наречені. Вона буквально вихопила у мене букет і стала поруч, ніби вся увага має належати лише їй. Я ледве стримувала сльози, а фотографуватися з нею навідмов відмовилася.
Але пік драми був попереду. Коли ми стояли перед вівтарем і обмінювалися клятвами, священик запитав: «Чи є хтось, хто проти цього союзу?»
Тоді моя свекруха підняла руку.
Я проти! голосно оголосила вона. Це мій єдиний син, і я не віддам його іншій жінці. Сину, ходімо додому, нащо тобі це весілля?
Гості ахнули, хтось не втримався від сміху. Чоловік завмер, не знаючи, що відповісти. Я палала від люті, але в ту ж мить знайшла вихід.
Я повернулася до свекрухи і спокійно, але так, щоб усі чули, промовила щось несподіване. Розповідаю свою історію в першому коментарі, а ви скажіть, чи правильно я вчинила
Я різко сказала:
Мамо, ви знову забули випити ліки? Лікар казав якщо пропустите, почнеться маячня. Давайте я принесу води, і ви заспокоїтеся. Адже сьогодні весілля! Я ваша невістка, а це ваш син. Ви що, мене не впізнаєте?
Потім я звернулася до гостей:
Пробачте, моя свекруха хвора, іноді вона не тямить, що говорить. Отче, продовжуймо, її слова марні. Вона не при собі.
Та я ж не хвора! скрикнула вона.
Так-так, ви зовсім здорові, просто ліки забули. Зараз усе закінчиться, і я вам їх дам, лагідно відповіла я.
Вона зніяковіла, відійшла і сіла на лаву, а весілля продовжилося. Ми повінчалися, і тоді я зрозуміла: іноді, щоб врятувати своє щастя, доводиться йти на хитрість.
