Колись давно, у вечірню пору, ми з чоловіком сиділи в нашій світлиці у Києві, коли наша вірна собака Барвінок раптом почала неспокійно кружити довкола дивана, гарчачи та гавкаючи нетипово. Спочатку ми подумали, що вона просто бавиться або реагує на шум за вікном, але її тривога швидко передалася й нам.
Прислухавшись, я почула глухі удари й шелестіння, ніби щось або хтось намагався вибратися з-під оббивки. Серце в грудях забилося мов дзвін. Чи то гризун застряг? А може, лісовий звір пробрався в дім? Сама думка про це викликала мороз по шкурі. Бачачи наш страх і тривогу Барвінка, ми вирішили викликати поліцію.
Не минуло й десяти хвилин, як до дверей застукали два міліціонери. Ми розповіли їм про дивні звуки, трохи соромлячись, що викликали їх через таку дрібницю. Але коли вони нахилилися до дивана й почули те саме, що й ми, їхні обличчя посерйознішали. Вони коротко порадились і розрізали тканину ножем.
У кімнаті повіяв холодок, коли оббивка розступилася.
Поліцейскі завмерли, а потім один з них акуратно дістав із дивана маленьке, перелякане кошеня, що тремтіло від страху. Я не могла повірити власним очам. Як воно опинилося всередині?
Міліціонери обережно витягли його, і знесилена тваринка тихо запищала. Барвінок одразу заспокоївся й підійшов ближче, ніби хотів переконатись, що з кошеням усе гаразд.
Як виявилося, диван ми купили вже з цим нещасним створінням всередині. Продавець і гадки не мав, а бідолашне кошеня, мабуть, так перелякалося, що не змогло само вибратися.
